ЗАДАВА́КУВАТО, зневажл. Присл. до задава́куватий. Сергій, туго перетягнутий брезентовим пасочком, задавакувато викручувався на одному каблуку (Тют., Вир, 1964, 341).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 101.