ЗАГІ́Н1, го́ну, ч.
1. Смуга, ділянка поля, пасовища і т. ін. Старий Онопрій день у день рано вибігав на свій загін, придивлявся свойому житу [до свого жита] (Фр., III, 1950, 206); Кирило.. волочив засіяний загін (Ірчан, II, 1958, 85); Робота електротракторами можлива тільки на вузьких загонах (Наука.., 5, 1956, 12).
2. Огороджене місце, куди заганяють худобу на ночівлю, відпочинок і т. ін.; велика загорода. Як же почула скотина кров, як заревуть, як двинуть лавою — батечки, розперли й загони.., декотрі, позадиравши хвости, чкурнули в степ (Стор., І, 1957, 197); Побувала Горленко і в коморі, в конюшні, в загоні для овець (Крот., Сини.., 1948, 51); Не у стайні, не в вагоні, А на волі стригуни (Шер., Дорога.., 1957, 30).
ЗАГІ́Н2, го́ну., ч.
1. Військова група. Пролітає кінний загін червоних партизанів (Довж., І, 1958, 56); Полк мав просуватися вперед окремими загонами і дрібними групами (Гончар, III, 1959, 96).
2. Група людей, об’єднаних, організованих для спільних дій або для виконання певного завдання. Соціал-демократія на ділі виявилася ідейним передовим загоном пролетаріату (Ленін, 13, 1949, 93); З комсомольців і піонерів створювались загони по охороні врожаю (Укр. іст. ж., 1, 1960, 12); 19 травня 1922 року II Всеросійська конференція комсомолу прийняла рішення створити піонерські загони по всій країні (Рад. Укр., 19.V 1962, 1); // Група людей однієї професії, одного фаху, об’єднаних за спільною ознакою. Чималий загін молодих прозаїків, поетів, драматургів, критиків вливається в літературу, повнить її юним, свіжим голосом (Літ. Укр., 8.V 1965, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 77.