ЗАГУ́СЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до загу́снути. Повітря задушливе, загусле від нафтового сопуху: у Германа від нього.. голова крутиться (Фр., VIII, 1952, 327); // у знач. прикм. На підлозі, аж чорній від загуслої крові кількох поколінь катованих тут військовополонених, у неприродній позі лежав скорчений чоловік (Ле, Право.., 1957, 196).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 100.