ЗАГУРКОТА́ТИ див. загуркоті́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 100.

Загуркота́ти, чу́, чеш и загуркоті́ти, чу́, ти́ш, гл.

1) Загремѣть раскатами. Ком. II. 34. Буря повстала, загуркотіло. Мет. 58.

2) Застучать, загремѣть. Гур! гур! гур! щось страшно загуркотіло по-під вікнами й стихло. То підкотилась карета. Левиц. Пов. 317. Заскреготали зубами відьми й загуркотіли з хати. Грин. І. 68.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 32.