ЗАГУМЕ́НОК, ЗАГУМІ́НОК, нку, ч., діал. Місце за током. Як виміркував [Василь], так і зробив. Лишив стару на газдівстві, а сам із синами гайда на загумінок (Фр., І, 1955, 128); * Образно. Життя сина виходило на широкі шляхи, тож не сидіти йому серед лопухів та кропиви переяславських загуменків (А.-Дав., За ширмою, 1963, 213).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 99.