ЗАГУ́ДИТИ, джу, диш, док., перех., рідко. Огудити, зганьбити, осудити кого-, що-небудь. Настя.. дивувалася, що се старому сталося, що разом загудив Василя (Кв.-Осн., II, 1956, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 98.

Загу́дити, джу, диш, гл. Начать порицать, находить недостатки. Дивувалась, що се сталось старому, що разом загудив Василя. Кв. І. 58.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 31.