ЗАГУ́БЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., рідко, ЗАГУБИ́ТИСЯ, гублю́ся, гу́бишся; мн. загу́бляться; док.
1. тільки 3 ос. Пропадати, губитися через неуважність кого-небудь; протилежне знаходитися. Ніколи листи не пропадали — тож дивно було б, коли б цей лист і навіть газети загубилися (Коцюб., III, 1956, 170); —Пробка загубилась, — признався Василь з неприхованою досадою. — Ось звідси, бачите? І куди вона ділась, нечистий її знає! (Довж., І, 1958, 81).
2. Ставати невидимим, непомітним на фоні або серед чого-небудь. Лижний слід звернув з дороги і загубився десь у лісі (Збан., Ліс. красуня, 1955, 38); Вузькі, лукаві очиці [отця Миколая] зовсім загубилися поміж одутлими щоками і горбкуватим переніссям (Стельмах, І, 1962, 264); Діставши облизня, фашист тікає, як не перерветься, намагається притиснутись до землі і загубитись на тлі зелених дерев (Ю. Янов., І, 1954, 48); // Зникати з поля зору, змішуючись з ким-, чим-небудь. Аркадій ступив за сніговий серпанок, що густо миготів перед очима, і одразу ж загубився серед запорошених снігом спин перехожих (Руд., Остання шабля, 1959, 51); Левко з Карпом загубились у натовпі. Ніхто з людей їх не помітив (Цюпа, Назустріч.., 1958, 125); // Переставати сприйматися, відчуватися, втрачаючи свою силу (про звуки, запахи і т. ін.). Мій крик загубивсь у бурханні негоди, В побоїщі вітрів (Л. Укр., IV, 1954, 129); // Зникати, стікаючи куди-небудь (про воду). Вода, зустрівши опір, на якусь хвилину загубилась десь в глибинах перегатки, потім невеличкими струмочками почала знову пробиватися в котлован (Коцюба, Нові береги, 1959, 294).
3. від кого, де і без додатка. Залишатися без кого-небудь, відставши, заблукавши десь. Може я заблукалась у житі, як у лісі, та й загубилась там од людей?.. (Барв., Опов.., 1902, 353); — Здрастуйте, Людмило Петрівно, — заговорила Оля швидко-швидко, — от нам привели дівчинку, вона загубилася (Ів., Таємниця, 1959, 80); Загубившись.. на ярмарку, де батько продавав дьоготь, Пірат щез (Довж., Зач. Десна, 1957, 499).
4. тільки 3 ос. Зникати, втрачатися поступово. Уявлення про час загубилося. Здавалося, що з тієї хвилини, як вона потрапила в болото, минула ціла вічність (Донч., II, 1956, 55).
5. тільки 3 ос., перен., рідко. Залишатися забутим, знехтуваним, повикористаним. Не слухайте отих речей підступних, та знаю, що даремне згине рада, бо я сама собі її давала і власна рада марне загубилась (Л. Укр., І. 1951, 136); — Шкода, коли б наш досвід, здобутий такою ціною, пропав, загубився (Гончар, III, 1959, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 98.