ЗАГУ́БА, и, ж., діал. Загибель. Бачила Наумиха, що нічого не зробить з чоловіком, і заприсяглася не попустити хоч Семена до загуби, не дати його на поталу чудним батьковим забаганкам (Коцюб., І, 1955, 102); Тепер я знаю, хто ти, — кат! Твоїх покидьків стріне Куба. На них чекає там загуба, Вогонь фронтів і барикад (Павл., Пальм. віть, 1962, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 96.