Про УКРЛІТ.ORG

загрівати

ЗАГРІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАГРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док,, зах.

1. перех. Робити теплим, гарячим; зігрівати. Велика ватра груди загріває… (У. Кравч., Вибр., 1958, 78); — На вам, діду, хоч чоботи тії, Що на плечах несу я — отож, В них загрієте ноги старії, Бо до міста не близько й мороз (Фр., XIII, 1954, 137).

2. перех., перен. Морально підтримувати кого-небудь; втішати, підбадьорювати когось. Твої теплі слова загріли, заохотили ту, що на роздоріжжі.. стояла та безнадійно споглядала (У. Кравч., Вибр., 1958, 257); // до чого. Заохочувати, заклика́ти, підбурювати до дії і т. ін. «Валіть! Коліть!».. Так генерал нас загрівав до бою (Фр., X, 1954, 62).

3. перех., до кого, чого, перен. Виклика́ти інтерес, привертати до себе. Я не вважаю себе ані таким великим талантом, ані жодним героєм,.. щоб моя особа могла загріти всіх до себе (Фр., І, 1955, 30).

4. тільки док., неперех. Почати гріти. Іде дощ, доки йде, а відтак і сонечко загріє (Федьк., Буковина, 1950, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 94.

Загріва́ти, ві́ю, єш, сов. в. загрі́ти, рі́ю, єш, гл.

1) Согрѣвать, согрѣть. А чортяка до парубка, давай загрівати його. Г. Барв. 190. Та прихили своє личко, най моє загріє. Гол. IV. 452.

2) Проникнуть со своимъ тепломъ. Туди (в труну) й вітер не завіє, і сонечко не загріє. Мир. 183.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 30.

вгору