ЗАГРУНТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАГРУНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., спец. Накладати перший шар фарби на що-небудь; грунтувати. В кутку на кулісами гримуються: Тригубенко — якогось парубійка під діда, а поруч Мамай — сам себе, невідомо ще під кого: тільки обличчя намастив та загрунтував (Головко, І, 1957, 315).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 96.