ЗАГРУНТО́ВАНИЙ, а, е, спец. Дієпр. час. мин. ч. до загрунтува́ти; // у знач. прикм. У Київському музеї українського мистецтва експонується ікона «Розп’яття» з портретним зображенням лубенського полковника Леонтія Свічки.. Невеликий за розміром (83х58 см) твір виконаний темперою по загрунтованій дошці (Мист., І, 1961, 42); За кілька днів з’явився [у Романа Петровича] великий підрамник з загрунтованим і натягнутим на нього полотном (Коз., Сальвія, 1959, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 96.