ЗАГРО́ЗЛИВО. Присл. до загро́зливий. Конвоїр німецької групи [полонених] загрозливо змахнув автоматом (Довж., І, 1958, 367); У залі збився ще більший переполох.. Натовп гойдався із кутка в куток, валував, як штормові хвилі, і неспокійно, загрозливо гув (Епік, Тв., 1958, 96); Сагайда бив і бив, збентежено поглядаючи, як тануть міни, як загрозливо росте купа порожніх ящиків. Що буде, коли вистріляє міни? (Гончар, III, 1959. 138).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 95.