ЗАГРИ́ЗЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до загри́зти 1-2. У гострих шапках, вони [Левко і Артем] були схожі на вовків, загризених старим, уже сивим ватажком, що стояв над ними на задніх лапах, як стояв тоді над своїми синами в морозяній парі Волос Улас (ІІанч, II, 1956, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 93.