ЗАГРИ́ВОК, вка, ч.

1. Задня частина шиї у тварини. Довелося.. щеня взяти за загривок і кинути слузі сусідки (Ле, Наливайко, 1957, 319); // розм. Те саме, що поти́лиця. — Хропуть… Уже он скоро сонце в загривок припече, а вони сни видивляються. Такі нахазяйнують чортів пляшку! — лаявся Йонька, плескаючи молотком по косі (Тют.. Вир, 1964, 223).

2. Нижня частина кінської гриви біля холки. * Образно. Викосили нивку. Подивись, як чисто — ні тобі загривка… (Ус., Листя.., 1956, 21); Вітер рвав загривки грудочок і чорною метелицею носився по ріллі (Панч, В дорозі, 1959, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 92.