ЗАГРАНИ́ЧНИЙ, а, е, розм., рідко. Який міститься або живе за кордоном; закордонний. Думками вже літала [Софія] по великих заграничних містах (Л. Укр., III, 1952, 505); Тишу перервав заграничний політик (Фр., IV, 1950, 31); // Завезений з-за кордону. На грядках.. пороблені широкі вулиці й позасаджувано всілякі заграничні квіти (Кобр., Вибр., 1954, 120).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 92.