ЗАГОРЮВА́ТИ¹, ю́ю, ю́єш, док. Почати горювати. Занепокоївся, загорював старий (Горд., Чужу ниву.., 1947, 160).

ЗАГОРЮВА́ТИ², див. загорьо́вувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 87.

Загорюва́ти, рю́ю, єш, гл. Съ трудомъ заработать. Загорюй смажно та й їж смашно. Ном. № 9967. А що загорюєш, то все прогайнуєш. Чуб. V. 478.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 29.