ЗАГОРО́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАГОРОДИ́ТИСЯ, оджу́ся, о́дишся, док.

1. Ставити навколо своєї хати, садиби огорожу, загороду; // Відмежовуватися чим-небудь від чогось; відгороджуватися. — Ярославе Осмомисле, княже! Ти, могутній, високо підвівсь, ти своєю раттю, наче кряжем, від угорських гір загородивсь (Забіла, У.. світ, 1960, 171); Павло заплющив очі, наче хотів загородитись від усього світу (Кучер, Трудна любов, 1960, 309).

2. розм. Глибоко заганятися, забиватися, застромлюватися. * Образно. Наче цвяшок забилася вона [думка] у душу, загородилась у серце (Мирний, III, 1954, 46).

3. тільки недок. Пас. до загоро́джувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 85.