Про УКРЛІТ.ORG

загорода

ЗА́ГОРОДА, и, ж. Огороджена ділянка в господарстві, на випасі, у полі для літнього утримування або ночівлі свійських тварин і птахів. В чужій загороді овець не наплодити (Номис, 1864, № 9659); Микита.. схаменувся: згадав, що товар досі в загороді, вернувся додому й погнав пасти (Л. Янов., І, 1959, 306); Мирно спочивають у загороді корівки, палить сонце (М. Ол., Чуєш.., 1959, 44).

ЗАГОРО́ДА, и, ж.

1. Тин, паркан, стіна і т. ін., чим огороджене, відгороджене що-небудь; огорожа. Коли глядить — На загороді Кіт сидить, На сонечку мурликає-дрімає (Гл., Вибр., 4951, 5); Служебка пхає його [лицаря] в закуту, він падає туди через низьку загороду (Л. Укр., II, 1951, 199); Дітвора, що стежила за Ахметом, коли той прийшов до себе у двір, лавою посунула до саманової загороди (Досв., Гюлле, 1961, 24).

2. Те саме, що загоро́дження. З усіх боків робили вітробалчани загороду. Щоб звідки не поткнулися [вороги], та й напоролися щоб (Головко, II, 1957, 348); До бою встала Україна.. Лежать під бурею негоди, щоб ката стримати удар, аеростатів загороди готові знятися до хмар (Сос., II, 1958, 442); * Образно. Вони [прожектори] схрестилися в зеніті, оточивши Севастополь суцільною загородою (Кучер, Чорноморці, 1956, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 85.

За́горо́да, ди, ж.

1) Загоро́да. Огорожа, огороженное мѣсто.

2) загорода. Базъ (не крытый), огороженное мѣсто, куда заганяютъ скотъ. Чуб. VII. 394. Шух. І. 185. Воли високорогі половії дивлються з загороди у двір поважно. МВ. ІІ. 134. В чужій загороді овець не росплодиш. Ном. № 9659. Шукають його ляхи, щоб стратити, — то він до зятя, та й жив там з місяць, поки все втихомирилось. ЗОЮР. І. 264.

3) Садъ; огородъ. Вх. Лем. 415. Ум. Загорі́дка. Вх. Лем. 415. Загородка. Вийшов батюшка на двір, а скот повилазив із загородок. Грин. II. 155.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 29.

вгору