ЗАГОРЛА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і неперех., розм. Почати горлати. — Та чого ти дивишся? Бий! — загорлав Масло.— Хлопці! Женько! Вольдемар! — Але хлопці ніби не чули цього вигуку (Хижняк, Невгамовна, 1961, 169); Раптом несподівано, десь зовсім близько спросоння, але гучно і протяжно, загорлав півень (Коп., Земля.., 1957, 95); Два парубки загорлали на подвір&́8242;ї протяжливу пісню (Стельмах, На.. землі, 1949, 175)

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 85.