ЗАГОЛУБІ́ТИ, і́є, док.

1. Почати голубіти; стати голубим. Воно [море] вже збудилось, здригнулось, заголубіло (Коцюб., II, 1955, 415); Ось над баварськими Альпами заголубіло небо, скоро підніметься жовте сонце (Гур., Осок. Друзі, 1946, 82).

2. Виділитися своїм голубим кольором. Там, де гай осінній пожовклий, прозорий, поруділий,.. — раптом заголубіло щось (Тич., І, 1957, 262); Квіти яскраво заголубіли на білій скатертині (М. Ол., Чуєш.., 1959, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 84.

Заголубі́ти, бі́ю, єш, гл. Сдѣлаться, стать голубымъ. Зажовтіє, заголубіє і зачервоніє квітами. Стор. МПр. 1.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 28.