ЗАГОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАГОВІ́ТИ, і́ю, і́еш, док., заст. Востаннє їсти скоромне напередодні посту. — На сім тижні будемо говіти. Та гляди ж мені: щоб ти зараз з церкви і був тут. Коли прийдеш зараз, то дам тобі обідати.. та й заговіємо (Кв.-Осн., II, 1956, 104); * Образно. [Марина Петрівна:] Кефір пив? Заговій до вечері. [Безкоропайний:] Клята комплекція! (Мур., Радісний берег, 1961, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 82.