ЗАГНІ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до загніти́ти 1. Довгі листи загнічених пирогів з грибами стояли уже на столах (Панч, Гомон. Україна, 1954, 73).

2. діал. Дієпр. пас. мин. ч. до загніти́ти 2. Хлопці [семінаристи] нічого собі, тільки таки трошки загнічені спеціальним вихованням (Л. Укр., V, 1956, 302).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 81.