ЗАГЛУЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Почати глузувати. — Старий дурень лякав смертю героя, який з нею їсть, п’є і спати лягає! — заглузував Свен (Оп., Іду.., 1958, 316).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 79.

Заглузува́ти, зу́ю, єш, гл. Начать насмѣхаться.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 27.