ЗАГЛИ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАГЛИ́БИТИ, блю, биш; мн. загли́блять; док., перех.

1. Запускати вглиб, на глибину чого-небудь; глибше вкладати, застромляти, забивати, занурювати щось. Він з силою заглиблював лопату, вивертав землю (Стельмах, II, 1962, 270); Сіяли в серпневі дні. За порадою агронома, Галя заглиблювала зерно до восьми сантимепгрів, щоб на підошву лягло (Горд., Цвіти.., 1951, 15); Козак, озираючись то на кущі черемхи, то на полковника, несміливо заглибив у воду весло (Панч, Гомон. Україна, 1954, 316); При будівництві.. будинків фундамент досить заглибити на 30 сантиметрів від найнижчого місця поверхні землі на спланованій ділянці (Колг. Укр., 11, 1958, 13).

2. Робити глибшим, поглиблювати. Усі.. заходились копати, заглиблювати рови навкруг Гори [Києва] й на нижньому і верхньому валах, набивали скрізь гостре околля (Скл., Святослав, 1959, 401); * Образно. Всі спали, ..але тихе хропіння звідусіль тільки збільшувало, тільки заглиблювало сонну передранішню тишу (Смолич, II, 1958, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 78.