ЗАГЛИ́БЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до загли́бити. У зрошуваних умовах добрі наслідки дає садіння часнику в заглиблених грядках завширшки 120-125 см (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 232); * Образно. Коріння основних образів «Заповіту» заглиблене в українську народнопісенну творчість (Нар. тв. та етн., 1, 1963, 4); // загли́блено, безос. присудк. сл. Старі.. окопи заглиблено до двох метрів (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 62).

2. у знач. прикм. Який заглибився, поринув у що-небудь. Сидячи коло стола, заглиблений у якихось рахунках, він так був занятий, що не думав про двері (Фр., VII, 1951, 413); Мічурін, заглиблений у найскладніші спостереження, кілька днів підряд ніби не був присутнім у звичайній повсякденності (Довж., І, 1958, 435); Аркадій Павлович, заглиблений у свої думки, нічого не став пояснювати синові (Шиян, Баланда, 1957, 50).

Загли́блений у [само́го] се́бе (в собі́) — замислений, зосереджений на своїх думках. Орест ішов, заглиблений в самого себе (Досв., Вибр., 1959, 323); Марина, дарма, що гомін навколо неї, мовби не чує нічого. Заглиблена в собі (Головко, І, 1957, 455).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 78.