Заги́лювати, люю, єш, сов. в. загили́ти, лю́, ли́ш, гл.

1) Ударять, ударить палкою (гілкою) мячъ, бросал его.

2) Ударять, ударить (человѣка), заѣхать. Як загилив по потилиці, так аж каганці в вічю засвітились. Ном. № 3982.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 26.