ЗАГА́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зага́яти. На другий день збиралися ховати [Пріську]. Якнайраніше збирайсь, а все день загаяний, пропащий (Мирний, III, 1954, 137); // зага́яно, безос. присудк. сл. Пригадалось Ясочці, скільки часу загаяно марно, скільки довелось зазнати зневаги, .. тиняючись з віршами по редакціях (Вас., І, 1959, 352).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 74.