ЗАГА́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до загати́ти. Вище од млина через Потік загачена сяка-така гребля (Н.-Лев., II, 1956, 411); Річка, .. загачена в панськім огороді, творила панський ставок, а загачена вдруге на громадській толоці, творила громадський ставок (Мак., Вибр., 1954, 132); Ліс перед майбутнім мостом уже тріщав, загачений артилерією, машинами, обозами.. Всяк тиснувся ближче до переправи (Гончар, III, 1959, 354); // зага́чено, безос. присудк. сл. Нільські багна загачено трупом наших безщасних дідів (Л. Укр., І, 1951, 254).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 73.