ЗАГАРЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. Почати гарцювати. Загарцювали перед ганком коні, завертілися на всі боки. Заблискали іскри під копитами (Довж., І, 1958, 197); * Образно. Вирвалася звідкілясь з-за лісів і загарцювала над селищем та над полями буря (Коз., Сальвія, 1959, 193).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 72.