ЗАГА́РБНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до зага́рбник. Загарбницькі орди; // Який здійснюється з метою загарбання. Хай квітне злагода і праця На всіх полях, у всіх серцях, Щоб у труді святім змагаться, А не в загарбницьких боях! (Рильський, III, 1961, 245); Марксисти визнавали і визнають тільки війни визвольні, справедливі, а війни загарбницькі, імперіалістичні завжди засуджували і засуджують (Рад. Укр., 1.Х 1954, 2); // Пов’язаний із загарбництвом. Загарбницький характер політики.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 71.