ЗАГА́РА, и, ж., діал. Бажання. Нема загари робити (Сл. Гр.); // Пристрасть. Так, стидка, бридка загара Спалахнула в грудях в’ялих У розпусної нікчеми, Спокусить мене [поета] хотіла (Л. Укр., IV, 1954, 185).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 71.

Зага́ра, ри, ж. Усердіе, горячность въ работѣ. Нема загари робити. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 25.