ЗАГАЛА́КАТИ, аю, аєш, док., розм. Почати галакати. Соломіїн човен повернув боком і був усього на аршин турецького, коли турки загалакали (Коцюб., І, 1955, з); Під плотом м’яко заскрипів сніг, загалакали обурені дівочі голоси (Стельмах, І, 1962, 274).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 67.