ЗАГА́ЙНО, присл.
1. Повільно, неквапливо. Все панові здавалося, що хлопи та джури пораються аж надто загайно (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 31).
2. у знач. присудк. сл., кому. Ніколи, обмаль вільного часу. Тільки людям було загайно, бо вони ще не кінчили цілком у полі (Коцюб., 1, 1955, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 67.