Зага́й, га́ю, м.

1) Проволочка, замедленіе. Не стілько того діла, як один загай. Лубен. у. Аби б загаю не було, а то я не баритимусь. Лубен. у.

2) Заросль; чаща. В тебе лани як загай, в тебе хліби як Дунай. Гол. IV. 552.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 24.