ЗАГАВКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. Підсил. до зага́вкати. На подвір’ї загавкотів собака, потім заскавучав (Кучер, Трудна любов, 1960, 22); * Образно. Загавкотіли автомати, Зчинивсь гармидер, метушня (Воскр., Подивись.., 1962, 123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 66.

Загавкоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. Залаять (о многихъ). Бісова собачня донюхалась і загавкотіла. Стор. МПр. 123.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 23.