ЗАВІ́СКА¹, и, ж.

1. Зменш. до заві́са¹ 1. Христя.. підійшла до Анрі-Жака тоді, коли той уже лежав за завіскою чистий та умиротворений (Ю. Янов., II, 1954, 53).

2. Те саме, що занаві́ска. Вікна в хаті [Дениса] такі, що відчиняються, а не відсуваються, і на вікнах завіски (Гр., II, 1963, 313); Спочатку [Ганна] потемки старанно заслонила завіскою вікно, щільно причинила за собою двері і аж тоді ввімкнула світло (Коз., Сальвія, 1959,106).

ЗАВІ́СКА², и, ж. Те саме, що заві́са². Поганенькі рами й завіски швидко подалися під дужими руками, мов тонке павутиння (Н.-Лев., II, 1956, 202).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 52.

Заві́ска, ки, ж. Передникъ, фартукъ. Міусск. окр.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 19.