ЗАВІРЮ́ШНИЙ, а, е. Прикм. до завірю́ха. Серед темної.. завірюшної ночі покидав [загін] обжиті землянки (Хор., Незакінч. політ, 1960, 68).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 51.