ЗАВІ́З, во́зу, ч.

1. чого. Те само, що заве́зення. В результаті [спалювання сірки замість колчедану] більш як у два рази скоротиться завіз сировини на завод, знизиться вартість її перевезень (Наука.., 6, 1959, 24); Завіз пального в радгоспи.

2. Якась кількість чого-небудь, що завозиться кудись. [Єфрем:] На лотоках вода скаженіє, реве!.. І тільки на один постав меле [млин]? Чи завозу нема, чи несправне колесо?.. (Кроп., IV, 1959, 349); — До ночі, тату, впораєтесь? — спитала Зінька. — Навряд, завіз великий. Прийду додому, може, тільки завтра надвечір (Шиян, Баланда, 1957, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 50.

Заві́з, во́зу, м. Привозъ, подвозъ зерна на мельницу; также подводы, привезшія зерно, и тѣснота, ими производимая. Вперше бачу, щоб такий завіз був. Н. Вол. у. Коло млина вештались люде, зносили з возів мішки млива, пірнали в темноті дверей і знов вертались до возів. Завозу стояло дуже багато. Левиц. І. 373.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 18.