ЗАВІ́ДОМО, присл., рідко. Наперед, заздалегідь. Завідомо знаючи, що в Ригора чогось немає, звертались [хлопці] до нього з проханням: — Лявончик, дай тютюну (Збан., Ліс. красуня, 1955, 109); // Явно, свідомо. Тільки люди, які завідомо заінтересовані в тому, щоб перекрутити історичну правду.., можуть не бачити, що сучасна буржуазна держава — це влада монополій, прикрита брехливими лозунгами свободи і демократії (Ком. Укр., 5, 1962, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 50.