ЗАВУ́ЛОЧОК, рідше ЗАУ́ЛОЧОК, чка, ч. Зменш. до заву́лок, зау́лок. Візник завернув вузеньким завулочком і став біля широких воріт (Ле, Міжгір’я, 1953, 109); Село воно превелике! Скільки улиць, скільки заулочків — сказать: без ліку (Вовчок, VI, 1956, 243).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 62.