ЗА́ВСІ́ДИ, рідше ЗА́ВСІ́ГДИ, присл., розм. Те саме, що за́вжди́. Як пава, виходила [Лукина] з двору, але завсіди однією тільки стежкою йшла (Н.-Лев., III, 1956, 361); За стряпчого, як завсігди годиться, Була приставлена Лисиця… (Гл., Вибр., 1951, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 61.

Завсі́ди нар. Всегда. У скупого завсіди по обіді. Ном. № 4667. Голодному завсіди полудня. Ном. № 12097.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 22.