Про УКРЛІТ.ORG

заворот

ЗА́ВОРО́Т, у, ч.

1. Зміна напряму руху; відхилення вбік під час руху. Тачанки вилетіли з обох боків, помчали скажено вперед і, зробивши кожна красивий заворот, застрочили.. кулеметами (Ю. Янов., І, 1958, 152).

2. Місце зміни напряму руху; закрут, вигин. На завороті [річки] ми здибали рибальського великого човна (Досв., Вибр., 1959, 421); На крутих заворотах колії дрезина може перекинутися (Мас., Під небом.., 1961, 216).

∆ За́воро́т кишо́к, мед. — непрохідність кишечника, викликана перекрученням кишкових петель. Все мінялося, а хвороби людські не мінялися, були.. ті ж апендицити, ті ж завороти кишок (Рибак, Час.., 1960, І97).

◊ За́воро́т голови́ (у голові́) — запаморочення. Уся обстанова в хаті кружляла довкола нього, бо діставав заворот голови (Март., Тв., 1954, 240).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 60.

За́воро́т, ту, м.

1) Заливъ. Александров. у.

2) Головокруженіе. Борз. у.

3) Попороть, колѣно, изгибъ. На завороті річка глибока. Н. Вол. у. Рот без заворот. Ном. № 2849.

4) В за́вороті. По дорогѣ. Заходила в Д. Хоть і не в завороті мені була, та дуже бажала я побачити своїх перших господарів. МВ. І. 22.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 22.

вгору