Про УКРЛІТ.ORG

заворожений

ЗАВОРО́ЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до заворожи́ти 1, 2. За широкими морями.. був колись веселий край, розкішний, багатий, заворожений злими людьми, заневолений двома неволями (Вас., Вибр., 1950, 184); — Перемога, товариші!.. Вже смерть не загрожує тобі на кожному кроці, вже ти заворожений від ран і каліцтва (Гончар, III, 1959, 437); Соломія Амвросіївна Кру-шельницька.. була заворожена народною піснею і сама прегарно співала у сільському хорі (Мист., 1, 1966, 30); // заворо́жено, безос. присудк. сл. Перш було, за що не візьметься [Гнат] — у всьому невдача, мов заворожено; а тепер і на корову спромігся, і коненята купив (Коцюб., І, 1955, 70).

2. у знач. прикм. Який зазнав дії, впливу чарів, чаклунства; зачарований. Поклав [Левко] хлібину під пахву і тихими, завороженими вулицями подався до Гордієнків (Стельмах, І, 1962, 559); // Який виражає зачарування. Пріся завороженими очима дивилася на Данилка (Панч, Синів.., 1959, 109).

Мов (ні́би, як і т. ін.) заворо́жений — мовчазний, задуманий, глибоко зосереджений. Стоять [пасажири] юрбами на терасах, на палубі, мов заворожені, і дивляться на казкові.. береги (Цюпа, Україна.., 1960, 198); Аж заслухається Катря [пісень] і сидить, як заворожена (Головко, II, 1957, 234).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 60.

вгору