ЗАВОЛІ́ЧКА¹, и, ж., діал. Гарус. Антосьо.. поклав на столі капшук повен тютюну, гарно вишитий заволічкою по оксамиті (Свидн., Люборацькі, 1955, 160).

ЗАВОЛІ́ЧКА², и, ж., мед. Те саме, що заволо́ка³.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 59.

Заволі́чка, ки, ж.

1) = Волі́чка. Капшук повен тютюну, гарно вишитий заволічкою по оксамиті. Св. Л. 234.

2) Ремешекъ или веревочка, которыми въ ярмѣ прикрѣплены вверху снізки къ чашовин’ѣ. Рудч. Чп. 250.

3) Гвоздь, которымъ стянута оковка обода (вірвант) въ колесѣ воза. Рудч. Чп. 250.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 21.