ЗАВОЛОДІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАВОЛОДІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., чим.

1. Брати у своє володіння, привласнювати. Василеві не спиться. Думки про Ратієвщину, глибокі думки, як нею заволодіти, не дають очам зімкнутись (Мирний, IV, 1955, 79); — Ми вирішили.. заволодіти бригом й попливти на північ (Ю. Янов., II, 1958, 71); Юрко й Аніфат зі своїми друзями намагалися заволодіти зібраними грошима (Чорн., Визвол. земля, 1959, 84); // Повністю захоплювати ініціативу в чому-небудь, привертати увагу, зацікавлюючи чимось. — Вірю! Так мені й казали, що ви кохаєтесь в книжках, — невгавав гість. Він заволодів розмовою, і Артем Петрович ніяк не міг вкинути своє слівце (Хижняк, Килимок, 1961, 29);//Зосереджувати чиюсь увагу на кому-, чому-небудь. Ця маленька дівчинка зуміла кількома цифрами й цікавими фактами заволодіти увагою своєї аудиторії (Трубл., І, 1955, 73).

2. перен. Опановувати, охоплювати кого-, що-небудь. Берегом іде жінка і кричить щось. Я не розбираю слів та, зрештою, не звертаю уваги.. Але керманичами, бачу, заволодіває неспокій (Хотк., II, 1966, 406); Співбесідник скінчив. Зворушення заволоділо присутніми, багато стискало йому руки, декотрі цілувалися (Кобр., Вибр., 1954, 31); Гнівні і болісні ревнощі заволоділи Федором (Руд., Вітер.., 1958, 256); // Підкоряти своїм чарам, своєму впливові; полонити. Павло обманював себе удаваною байдужістю. Він не міг заспокоїтись. Марійка заволоділа всім його єством (Хижняк, Килимок, 1961, 12); Михайло Семенович Щепкін.. так умів підійти до своїх учнів, так умів заглянути до них у душу і заволодіти їх почуттям, що вони зараз же розуміли його (Моє життя в мнст., 1955, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 59.