ЗАВОЙО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., перех.
1. Силою війська підкоряти, загарбувати країни, поневолювати народи і т. ін. Фашисти пішли завойовувати нас! Стіною ми стали на захист Вітчизни! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 194); Кромвель направив значну частину армії в Ірландію, яку Англія завоювала у XII-XVI ст., щоб придушити повстання.. і щоб відняти в ірландців землі (Нова іст., 1956, 15).
2. перен. У боротьбі, праці, переборюючи труднощі і т. ін., добиватися, досягати чого-небудь, здобувати щось. На. власному досвіді вони [народи] переконалися, що миру не ждуть, його не випрошують, а завойовують (Наука.., 5, 1960, 6); Перемога сама не приходить, її треба завоювати (Укр.. присл.., 1955, 409); Завойовувати авторитет; Завоювати довір’я; * Образно. — Нове ніколи не вилуплюється, мов курча з яйця. Новому доводиться завойовувати собі право на існування (Шовк., Інженери, 1956, 127); // Перетягувати на свій бік. Ленінська ідея мирного співіснування держав з різними соціальними системами завойовує уми і серця нових і нових мільйонів людей (Ком. Укр., 7, 1962, 5); Сина вона полонила своїми дівочими чарами, а тепер ще й батька треба завоювати (Томч., Жменяки, 1964, 23).
3. перен. Проникати в таємниці чого-небудь, розвідувати, підкоряти що-небудь невідоме, неосвоєне. Ти [народ] завойовуєш надхмар’я, Вогонь ти крешеш із води. Викохуєш у Заполяр’ї Землі південної плоди (Рильський, III, 1961, 244); [Мальванов:] Ми повинні прокласти шляхи, з’єднати моря, змінити напрямок рік.. Ми повинні завоювати пустині — для щастя людей, для соціалізму (Коч., II, 1956, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 58.