ЗАВО́ДИНИ, дин, мн., розм. Те саме, що голосі́ння. Разючу подібність, особливо з музичного боку, виявляють, наприклад, гуцульські похоронні заводини і окремі весільні пісні з невольницькими [невільницькими] плачами та думами (Нар. тв. та етн., 4, 1961, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 55.

заво́дини — на Буковині — пер­ший день весільного обряду; від­бувалися запросини на весілля та виття вінків у молодого й молодої.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 230.