ЗАВМИРА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до завмира́ти. Ще кілька рухів, завмираючих, ніжних, як дотик пелюстка, і молот спинився (Сенч., Опов., 1959, 23); Здалеки долітають завмираючі гуки музики… (Н.-Лев., IV, 1956, 110); Він замислився, дослухуючи рештки згасання. Ловить окремі тони завмираючих вулиць (Ю. Янов., І, 1958, 135).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 54.