ЗА́ВИТО́К, за́витка́, ч.

1. Завите, закручене пасмо волосся. Обличчя її було червоне. Мокрі завитки прилипли до скронь (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 180).

2. Те, що має форму спіралі, утворює закручену лінію. Завиток — орнаментний ліпний мотив у вигляді спіралі; // Одна закручена частинка чого-небудь, cхожого на спіраль. Я бачу, як знов вона [кранівниця] З світанки, Крізь іскор рої і диму завитки, Несе понад цехом важкі болванки (Шпорта, Запоріжці, 1952, 39);

4. Вигадлива, примхлива, закручена лінія. Почерк у Пріськи, справді, красивий, округлий, з мудрими завитками (Стельмах, На.. землі, 1949, 219).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 49.