ЗА́ВИСТЬ, і, ж., розм., рідко. Те саме, що за́здрість. Вам на зависть, а їй [кумі] на користь (Номис, 1864, № 11594); Старша панна.. з завистю дивилася на його пальці, що, мов божевільні, бігали по клавішах (Фр., VII, 1951, 244).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 48.

За́висть, сти, ж. Зависть. Вам на зависть, а їй на користь. Ном. № 11593.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 17.